На початку грудного вигодовування виникли обставини, через які довелося додати догодовування. Після народження малюк досить суттєво втратив вагу, був сонливим після медичного втручання та перші дні не завжди міг ефективно смоктати груди. Крім того, спочатку прикладання було неглибоким і травмувало соски.
Згодом ситуація значно покращилася: малюк навчився краще прикладатися, почав отримувати більше молока безпосередньо з грудей, були тривалі годування грудьми, а кількість суміші поступово зменшувалася. Перед початком теперішньої проблеми вже були дні, коли пляшка була потрібна значно рідше.

Приблизно тиждень тому поведінка малюка різко змінилася. Він почав частіше прокидатися з плачем, став неспокійним, з’явилися вигинання під час годувань, газоутворення, зміни випорожнень, зригування та епізоди вираженого дискомфорту. Через кілька днів після цього він почав відмовлятися від грудей. Зараз неприємні відчуття іноді виникають навіть під час годування з пляшки.
Водночас малюк не втратив здатність смоктати груди повністю. Вам уже кілька разів вдалося прикласти його, особливо коли він був спокійним і розслабленим. Найуспішніші спроби були переважно після обіду та ближче до другої половини дня. Саме на цих ситуаціях варто зараз будувати повернення до грудей.

Основна мета найближчих днів — не домогтися повного грудного годування будь-якою ціною, а поступово повернути малюкові спокійний і приємний досвід перебування біля грудей, паралельно підтримуючи лактацію та з’ясовуючи причину фізичного дискомфорту.

Поки пляшка залишається необхідною, годуйте так, щоб потік молока був повільнішим і малюк мав більше контролю над годуванням.
Тримайте малюка напіввертикально, з добре підтриманою головою. Пляшка має бути майже горизонтальною, лише трохи нахиленою настільки, щоб молоко надходило в соску без сильного потоку.
Перед введенням соски торкніться нею верхньої губи й дочекайтеся, поки малюк відкриє рот. Намагайтеся, щоб він захоплював соску достатньо глибоко, а не тільки її кінчик.

Під час годування робіть природні паузи. Коли малюк перестає ковтати, уповільнюється, відвертається, випускає молоко з куточків рота або напружується, нахиліть пляшку нижче й припиніть потік. Продовжуйте тоді, коли він знову готовий смоктати.

Не потрібно домагатися, щоб малюк обов’язково допив підготовлений об’єм.
Якщо під час годування він активно захлинається, ковтає дуже швидко або кашляє, використовуйте найповільніший потік соски.

Можна спробувати пляшку із соскою з широкою основою та більш плавним переходом від кінчика до основи. Це не є обов’язковою умовою повернення до грудей, але деяким дітям така форма допомагає ширше відкривати рот. Зараз головне — повернути позитивне ставлення до грудей. Найближчими днями оцінюйте успіх не за кількістю випитого з грудей молока.

Першою метою може бути просто те, що малюк:
спокійно знаходиться біля грудей → торкається грудей ротом → бере сосок у рот → тримає його → робить кілька смоктальних рухів → смокче 10–20 секунд → хвилину → кілька хвилин.

Це вже буде рух у потрібному напрямку.

Якщо малюк приклався лише на кілька секунд, а потім відпустив груди, це не невдала спроба. Він отримав ще один досвід: «біля грудей можна бути спокійно».

Насамперед використовуйте ті моменти, в яких він уже показав, що готовий прикладатися.
У вашому випадку це насамперед друга половина дня, приблизно після обіду та ближче до 16–17 години.

Також пробуйте:

• коли малюк спокійний і ще не дуже голодний;
• після невеликої кількості молока з пляшки, коли перший сильний голод уже минув;
• перед засинанням, якщо він у цей момент розслаблений;
• одразу після пробудження, якщо прокинувся спокійно;
• під час нічного або ранкового напівсонного годування;
• після купання або іншої ситуації, яка його розслаблює;
• під час контакту шкіра до шкіри.

Не потрібно використовувати всі ці варіанти. Ваше завдання — знайти 2–3 ситуації, в яких саме вашому малюкові найпростіше прийняти груди, і спочатку повторювати їх.

Що робити під час кожної спроби

Якщо малюк спокійний, запропонуйте груди.
Якщо взяв — дайте йому смоктати стільки, скільки він хоче.
Якщо не взяв або почав нервувати — не намагайтеся втримувати його біля грудей. Заспокойте, дайте пляшку.

Коли він почне спокійно смоктати пляшку і перший сильний голод мине, можна один раз спробувати прибрати пляшку і одразу запропонувати груди.
Якщо приклався — чудово.
Якщо не приклався — поверніть пляшку і спокійно догодуйте.

Наступна можливість потренуватися буде під час наступного годування. Не потрібно перетворювати одне годування на багаторазову боротьбу «пляшка — груди — пляшка — груди».

Якщо вже виникла негативна реакція на звичну позу

Ви помітили, що іноді малюк починає плакати вже тоді, коли ви просто кладете його на подушку в положення для годування. Це означає, що сама ситуація могла почати асоціюватися у нього з неприємними переживаннями.

Тому зараз корисно змінити контекст:

• інша поза;
• інше місце;
• контакт шкіра до шкіри;
• годування без звичної подушки;
• прикладання з-під руки;
• спроба під час напівсну.

Так ви не повторюєте щоразу ту саму послідовність, яка вже викликає протест.

Оскільки малюк зараз багато смокче силіконову соску пляшки, можна пробувати прикладання з накладкою.

Накладку краще підготувати до початку годування, щоб не одягати її тоді, коли малюк уже нервує.

Можна зробити так:
пляшка → малюк заспокоївся → пляшку прибрали → одразу запропонували груди з накладкою.

Якщо такий варіант спрацює, спочатку не потрібно поспішати відмовлятися від накладки. На цьому етапі важливіше повернути саме смоктання грудей.
Під час надягання накладки трохи виверніть її основу, розмістіть по центру соска і розправте на грудях так, щоб частина тканини грудей підтягнулася всередину. Накладка має щільно прилягати, а не просто лежати поверх соска.

Не потрібно зараз будь-якою ціною переводити всі годування з пляшки на шприц. Якщо малюк плаче настільки, що ви не можете навіть нормально дати шприц, цей спосіб поки не допомагає вирішувати проблему.

Повернутися до нього можна пізніше, коли годування стануть спокійнішими.

Наприклад:
трохи пляшки → малюк заспокоївся → невелику частину догодовування спробували дати зі шприца.

Якщо він нервує — повертаєте пляшку.
Тут так само важливий поступовий досвід, а не швидка повна заміна одного способу годування іншим.

У вашій ситуації ця поза може бути зручною, оскільки раніше саме так вам уже вдавалося добре прикладати малюка.

На перших етапах можна організувати все так, щоб у цій самій зоні ви могли спочатку дати пляшку, а потім із мінімальною зміною положення перемістити малюка до грудей.

Підкладіть подушку так, щоб голова була трохи вище нижньої частини тулуба.
Сядьте трохи боком і добре обіпріться спиною, щоб вам не доводилося весь час тримати власне тіло м’язами спини. Нижня ручка малюка не повинна залишатися затиснутою між вами та ним. Її можна розмістити нижче, під грудьми.

Коли малюк знову почне впевненіше прикладатися, поступово розвертайте його корпус більше до себе, щоб він мав опору тілом на вас, а не лежав напівна спині далеко від грудей.

Коли вдасться зняти нове прикладання з-під руки на відео, надішліть його для перевірки положення та захоплення.

Поки малюк майже не смокче груди, лактацію потрібно підтримувати зціджуваннями.
Зараз зціджування приблизно раз на чотири години по 5–7 хвилин може поступово зменшувати кількість молока.

Орієнтир на період майже повної відмови від грудей — приблизно 8 ефективних вилучень молока за 24 години. У цей рахунок входять і хороші годування грудьми, якщо малюк справді активно смокче та ковтає. Якщо повноцінного годування грудьми не було, його місце бажано компенсувати зціджуванням.

При подвійному молоковідсмоктувачі зціджуйте обидві груди одночасно. Зазвичай це займає приблизно 15–20 хвилин, але орієнтуйтеся також на потік молока та власні відчуття.

Враховуючи попередній епізод лактостазу після активного зціджування, не потрібно намагатися щоразу «вичавити все до останньої краплі» або додатково стимулювати груди після того, як молоко практично перестало йти. Основна мета зараз — регулярність, а не рекордний об’єм одного зціджування.
Якщо іноді через неспокій малюка одне зціджування не вдається провести вчасно, це не руйнує весь процес. Важливіше дивитися на загальну кількість стимуляцій протягом доби.

Зціджене молоко використовуйте для догодовування замість частини суміші.

Після огляду та зважування буде корисно протягом однієї доби записати:

• усі годування;
• приблизний об’єм зцідженого молока;
• об’єм суміші;
• успішні прикладання;
• кількість добре намочених підгузків;
• поведінку малюка під час та після годування.

Поки грудне смоктання нестабільне, не скорочуйте догодовування лише для того, щоб зробити малюка голоднішим.

Коли він почне регулярно й довше смоктати груди, кількість суміші можна буде поступово зменшувати, оцінюючи одночасно його поведінку, кількість сечовипускань та набір ваги. Тобто догодовування зменшується тому, що малюк починає отримувати більше молока з грудей, а не навпаки.

Хорошою динамікою буде не тільки повне годування грудьми.

Перші позитивні зміни можуть виглядати так:

• малюк менше плаче в самій позі для годування;
• погоджується торкатися грудей ротом;
• починає ширше відкривати рот;
• тримає груди в роті без протесту;
• робить кілька смоктальних рухів;
• кілька секунд смоктання переходять у хвилину;
• з’являється хоча б одне спокійне годування грудьми на день;
• потім таких годувань стає два;
• тривалість годувань поступово збільшується;
• пляшкові годування стають повільнішими та спокійнішими;
• зменшуються захлинання, заковтування великої кількості повітря та вигинання.

Саме така поступова динаміка зараз важливіша, ніж спроба за один або два дні повністю прибрати пляшку.

Зараз ваше завдання не переконати малюка взяти груди.
Ваше завдання — багато разів створити умови, в яких він сам зможе знову їх обрати.

Спокійний контакт із грудьми → коротке смоктання → довше смоктання → одне повноцінніше годування → більше годувань грудьми → поступове зменшення догодовування.

Саме таким шляхом найреалістичніше повертатися до грудного вигодовування після відмови.

Моя стаття про роботу з відмовою від грудей для додатткового ознайомлення