Маршрут 1, Урок 3

Урок 3. Як втішати та заспокоювати дитину без грудей

Ви будемо діяти поступово:

спочатку додаєте інший спосіб заспокоєння;
дозволяєте дитині познайомитися з ним;
повторюєте його багато разів;
і тільки поступово груди перестають бути необхідною частиною цієї ситуації.

У перші рази це цілком може виглядати так:

дитина засмутилася → ви взяли її на руки → обійняли → походили → вона все одно просить груди → ви дали груди.

І це не означає, що нічого не вийшло.

Тому що раніше було:

засмутилася → одразу груди.

А сьогодні вже було:

засмутилася → руки → контакт → рух → груди.

Дитина вже отримала маленький фрагмент нового досвіду.

Наступного разу ви зробите те саме.

І ще раз.

І поступово може настати момент, коли дитина заспокоїться у вас на руках і про груди вже не попросить.

1. Що означає втішити дитину

Почнемо з дуже важливого розмежування.

Втішити дитину не означає обов'язково миттєво припинити її плач.

Ці дві речі дуже легко переплутати.

Ви берете дитину на руки.
Вона продовжує плакати.
Ви її обіймаєте.
Вона все ще засмучена.

І дуже легко вирішити:

«Не працює».

Але втішання — це не кнопка вимкнення емоції.
Втішання — це ваша відповідь на стан дитини.

Ви бачите, що їй складно.
Наближаєтесь.
Берете на руки або залишаєтесь поруч.
Допомагаєте впоратися з сильним збудженням.

ВООЗ описує чуйний догляд саме як здатність помічати сигнали дитини, правильно їх інтерпретувати й відповідати на них відповідно до ситуації. Це можуть бути плач, вираз обличчя, рухи, звуки, пошук контакту.

Під час завершення грудного вигодовування вам особливо важливо не оцінювати новий спосіб заспокоєння за швидкістю, з якою він вимикає плач.

Груди можуть робити це дуже швидко. Новий спосіб спочатку може працювати повільніше. Це нормально. Дитина ще тільки його вивчає.

2. Чому новий спосіб може не спрацювати з першого разу

Я часто наводжу такий приклад: від сьогодні ви пишете лівою рукою. Якщо ви не шульга, з першого разу у вас ледь вийде написати хоча б слово. Вам потрібен час для практики та опанування нової навички. І якщо спитати вас "коли ви почнете каліграфічно писати лівою рукою?", ніхто не може вам дати чітку відповідь, навіть ви самі. Бо всі люди різні в опануванні мілкої моторики, засвоєння нових навичок і тд.

Уявіть ситуацію:

Дитина впала.

Раніше послідовність була такою:

впала → заплакала → ви взяли на руки → дали груди → заспокоїлася.

Ця послідовність повторилася вже багато разів.

І тепер ви хочете, щоб поступово вона стала іншою.

Першого разу ви робите так:

дитина впала;
ви одразу підходите;
берете її;
пригортаєте до себе;
говорите:

«Ой, впала. Я тут».

трохи ходите з нею.

А дитина все одно лізе до грудей.

Що робити?

Ви можете дати груди.
Тому що зараз ми ще не забираємо в дитини старий спосіб, не створивши нового.
Ми його добудовуємо.
Наступного разу ви знову спочатку використовуєте руки, голос, обійми, рух.

Можливо, дитина витримає без грудей трохи довше.

Можливо, вона поплаче у вас на плечі, а потім усе одно попросить груди.

Ви знову можете дати.

А одного разу може статися так:

дитина впала;
ви взяли її;
пригорнули;
походили;
вона заспокоїлась;
побачила іграшку;
злізла з рук;
побігла далі.

І груди цього разу просто не знадобилися.

Ось це і є навчання.

Не:

«я відмовила, і дитина змирилася».

А:

«дитина поступово відкрила ще один спосіб отримувати заспокоєння».

3. Перед заспокоєнням варто зрозуміти, що зараз відбувається

Перед тим як застосовувати якийсь спосіб заспокоєння, подивіться на саму дитину.
Тому що не кожне прохання про груди означає одну й ту саму ситуацію.
І не кожний плач під час завершення грудного вигодовування пов'язаний саме з грудьми.
Запитайте себе:

Чи дитина не голодна?

Якщо вона справді голодна, а ви замість їжі пропонуєте двадцять хвилин обіймів і милування голубами у вікні, нервова система дитини має повне право не оцінити вашу педагогічну творчість.

Якщо настав час їжі, дитину потрібно нагодувати відповідно до її віку.

Чи дитина не хоче пити?

Наприклад, після сну, активної гри або в спеку.

Чи вона не втомилась?

Втомлена або перевтомлена дитина значно важче приймає будь-які зміни.

Тому саме складні годування, пов'язані зі сном, зазвичай не найкраще обирати першими для експериментів.

Чи немає фізичного дискомфорту?

Зуби, хвороба, температура, закладений ніс, мокрий підгузок, незручний одяг, біль.

У такі періоди дитина цілком закономірно може частіше повертатися до грудей як до добре знайомого способу регуляції.

І це не означає, що весь попередній прогрес зник.

Чи дитина не перезбуджена?

Іноді ми бачимо плач і починаємо активно заспокоювати:

іграшка;
пісенька;
інша кімната;
вікно;
собака;
мультик;
ще одна іграшка.

А дитині в цей момент потрібно не більше стимуляції, а менше.

Тому ми завжди починаємо не з набору технік, а з питання:

«Що зараз відбувається з моєю дитиною?»

Саме спостереження за сигналами дитини та відповідь відповідно до них є основою чуйного догляду.

4. Спочатку ваша присутність, потім конкретний спосіб

Наприклад, дитина засмучилася і тягнеться до грудей.

Ви наближаєтесь.
Присідаєте.
Простягаєте руки.
Можете сказати:

«Тобі сумно. Ходи до мене».

Або:

«Ой, злякалась. Я тут».

І одразу переходите до дії.

Берете на руки.
Обіймаєте.
Починаєте ходити.
Сідаєте разом.

І якщо після цього дитина все одно наполегливо просить груди, особливо на перших етапах навчання, ви можете дати груди.

Наступного разу ви знову почнете із нового способу.

5. Тілесний контакт

Для маленької дитини тілесний контакт є одним із основних способів взаємодії з дорослим.

ВООЗ серед прикладів чуйної взаємодії називає частий фізичний контакт, тримання на руках, обійми, погляд, розмову і спів.

Ви можете:

взяти дитину на руки;
пргорнути до себе;
посадити собі на коліна;
обійняти;
покласти руку на спину;
тримати за руку;
дозволити притулитися;
носити на руках;
використовувати переносний засіб, якщо ви ним користуєтесь.

Наприклад, дитина прокинулася після денного сну й за звичкою просить груди.

Раніше ви одразу сідали годувати.

Тепер ви можете спочатку:

взяти її на руки;
пригорнути;
сказати:

«Прокинулась. Ходи до мене».

трохи постояти або походити разом.

Якщо дитина прийняла цей контакт і поступово переключилась на іншу діяльність — чудово. Сьогодні груди не знадобилися.

Якщо за хвилину вона знову шукає груди й явно не готова завершити цей ритуал інакше — ви можете погодувати.

Наступного дня повторюєте той самий початок.

Таким чином обійми не з'являються тільки після остаточної заборони грудей. Вони поступово вбудовуються в знайомий сценарій ще тоді, коли груди доступні. Саме це робить перехід м'якшим.

6. Контакт не означає утримувати дитину силою

Іноді дитина засмучена, ви простягаєте руки, а вона вигинається, відштовхується, кричить ще сильніше.

Це не означає, що вам потрібно міцніше притиснути її:

«Ні, зараз я тебе обійматиму, бо це метод заспокоєння».

Якщо дитина не хоче бути на руках, ви її опускаєте.
Можете присісти поруч.
Залишити руки доступними.
Сказати:

«Я тут».

Вона може:

відійти або відповзти;
сісти на підлогу;
поплакати;
повернутися до вас через кілька секунд;
сама попроситися на руки.

Ваше завдання не зробити так, щоб дитина обов'язково прийняла саме вашу обрану форму втішання.

Ви пропонуєте контакт. А дитина показує, який контакт зараз може прийняти.

7. Рух

Для багатьох маленьких дітей контакт у поєднанні з ритмічним рухом допомагає заспокоїтися краще, ніж просто сидіння на місці.

Ви можете:

взяти дитину на руки й повільно ходити кімнатою;
переносити вагу з ноги на ногу;
легко похитувати дитину;
погойдуватися разом сидячи;
носити дитину на руках або в переносному засобі, якщо ви ним користуєтесь;
піднести дитину до вікна;
перейти з нею в іншу кімнату;
вийти разом на балкон або надвір;
сісти з нею на підлогу й дати можливість трохи поповзати, якщо це її заспокоює і вона вже вміє повзати.

Наприклад, дитина звикла після вашого повернення одразу прикладатися до грудей.

→ Ви приходите додому.

→ Дитина помічає вас, пожвавлюється, може простягати до вас руки, підповзати до вас або, якщо вже вміє ходити, наближатися іншим способом.

→ Замість того щоб одразу сідати у звичне місце годування, ви берете дитину на руки й говорите:

«Я прийшла. Ходи до мене».

→ Ви обіймаєте її, трохи носите кімнатою, можете підійти разом до вікна або перейти в іншу частину кімнати.

→ Якщо дитина поступово розслабилась, почала розглядати щось навколо, потягнулася до іграшки, захотіла спуститися на підлогу або продовжила свою діяльність і про груди більше не нагадує — цього разу нового способу контакту виявилося достатньо.

→ Якщо після обіймів і руху вона все одно шукає груди, тягнеться до них, хапає одяг або починає сильніше протестувати, ви можете дати груди.

Наступного разу ви знову починаєте з того самого: руки, обійми, рух, знайомий контакт.

Поступово дитина накопичує новий досвід:

повернення мами означає не тільки груди. Це ще й руки, обійми, голос, рух і близькість.

8. Голос, інтонація та спів

Ваш голос теж може допомагати дитині регулювати збудження.

Для маленької дитини особливо важливі:

знайома інтонація;
повторюваність;
ритм;
знайома мелодія.

Дослідження немовлят показують, що знайомий спів може зменшувати прояви дистресу, а систематичний огляд досліджень живого батьківського співу описує його потенційну роль в емоційній регуляції та налаштуванні взаємодії між дорослим і дитиною.

Але для цього зовсім не потрібно співати щось складне. Можна використовувати одну коротку знайому пісеньку. Можна тихо мурмотіти мелодію.

Можна повторювати:

«Я тут, я тут».

Особливо корисно, якщо ця пісенька вже існує в житті дитини.

Тому ми й говорили в попередньому уроці:

новий ритуал краще додавати ще до того, як ви спробуєте прибрати груди.

Наприклад, якщо дитина засинає з грудьми, ви можете вже зараз під час годування співати одну й ту саму колискову.

Спочатку:

груди + пісня.

Потім:

груди + пісня → груди забрали → пісня ще триває.

Ще пізніше:

обійми + пісня → груди за потреби.

І тільки після того, як дитина добре знає цей ритуал:

обійми + пісня → сон без грудей.

Тобто ми не забираємо знайомий інструмент і наступного дня урочисто презентуємо дитині нову колискову.

Ми спочатку нашаровуємо новий сигнал на старий.

9. Допомога іншого дорослого

Інший близький дорослий може стати ще одним джерелом заспокоєння.

Але бажано не вводити його тільки тоді, коли ви вже відмовили в грудях.

Якщо вся роль іншого дорослого виглядає так:

мама не дала груди → передала дитину татові → зникла,

дитина цілком може вирішити, що поява тата означає дуже погані новини.

Тому інший дорослий має формувати власний контакт із дитиною заздалегідь.

Наприклад:

регулярно носити дитину;
гуляти з нею;
купати;
читати книжку;
грати;
мати власну пісеньку;
заспокоювати після невеликих прикрощів;
іноді вкладати спати, якщо дитина це вже приймає.

Тоді виникає окремий досвід:

«Коли мені складно, мені може допомогти не тільки мама».

Наприклад, дитина вдарилася під час гри з татом. Раніше він одразу ніс її вам на груди.

Тепер він може спочатку сам:

взяти на руки;
обійняти;
назвати те, що сталося:

«Ой, вдарилася. Я тут».

походити;
подивитися разом на місце удару.
"полікувати": подмухати, помазати хлоргексидином, неклеїти дитячий пластир тощо.

Якщо дитина заспокоїлась — чудово.

Якщо вона все одно наполегливо шукає вас і груди, це не означає, що «тато не працює». Він уже дав їй новий досвід. Цього разу вона може завершити заспокоєння біля грудей.

Наступного разу він знову спробує сам.

10. Що робити, якщо дитина не приймає запропонований спосіб

Це обов'язково буде траплятися.

→ Ви взяли на руки.

→ Не хоче.

→ Почали ходити.

→ Не допомогло.

→ Запропонували воду.

→ Не хоче.

→ Заспівали.

→ Дитина дивиться на вас так, ніби це взагалі не було її проханням.

Це не означає:

«Нічого, крім грудей, не працює».

Це означає тільки:

«Сьогодні цей спосіб не допоміг настільки, щоб груди вже не знадобилися».

І на етапі навчання це абсолютно допустимо.

Не треба після першої невдалої спроби вирішувати:

«Ну все, вона не готова. Спробую через пів року».

Але й не потрібно перетворювати ситуацію на марафон:

«Я все одно знайду спосіб не дати груди».

Пробуємо.
Даємо дитині трохи часу.
Якщо вона починає приймати контакт — продовжуємо.
Якщо ні й наполегливо повертається до грудей — можемо дати груди.
І наступного разу знову почнемо з нового способу.

Саме повторення поступово змінює знайомий сценарій.

11. Коли дитині допомагає рух і переключення, а коли потрібне зменшення стимуляції

Немає одного універсального способу заспокоєння.

Навіть одна й та сама дитина в різних ситуаціях потребуватиме різного.

Наприклад, дитина просить груди вдень від звички

Вона не дуже засмучена.

Побачила вас на дивані.

Полізла до грудей.

Тут може чудово спрацювати:

«Ходімо поливати квіти».

Або:

«Ходи, подивимось, де кіт».

Ви встаєте.

Дитина переключається.

Іноді прохання на цьому просто зникає.

Інша ситуація

Дитина перевтомлена перед сном.

Плаче.

Тре очі.

Хоче груди.

І ви починаєте:

«Ходімо до вікна! Дивись машинка! А ось іграшка! А давай пісеньку!»

Вона може розплакатися ще сильніше.

Тут, навпаки, краще:

приглушити світло;
прибрати зайві звуки;
не пропонувати багато предметів;
сісти;
взяти на руки;
використовувати одну знайому пісню;
повторювати одну коротку фразу.

І якщо дитина поки що не може перейти до сну без грудей — цього разу ви можете завершити ритуал годуванням.

Але перед годуванням вона вже знову отримала:

темрява → обійми → пісенька → спокійний контакт → груди.

Цей шматочок нового сценарію поступово стає знайомим.

12. Відволікання і втішання — не одне й те саме, але відволікання не є чимось поганим

Тут важливо не впасти в іншу крайність.

Іноді можна почути:

«Дитину не можна відволікати від її емоцій».

Насправді переключення уваги є одним із нормальних способів регуляції дистресу у маленьких дітей.

Систематичний огляд і метааналіз досліджень дітей перших трьох років життя показав, що відведення уваги від джерела дистресу пов'язане з меншим проявом негативного афекту, хоча сила зв'язку залежить від віку й ситуації.

Тому якщо дитина попросила груди, а ви кажете:

«О, дивись, сміттєвоз приїхав!»

і вона радісно біжить до вікна та більше про груди не згадує — усе чудово.

Вам не потрібно повернути її до дивана зі словами:

«Ні-ні, спочатку ми повинні повністю прожити твою фрустрацію».

Це вже була б дуже сумлінна бюрократія емоцій.

Дитина переключилась — прекрасно.

Але відволікання не повинно перетворюватися на паніку дорослого перед будь-яким невдоволенням.

Якщо ви бачите першу складку між бровами й одразу:

«Мультик! Печиво! Телефон! Кіт! Кулька!»

то, можливо, ви вже не стільки допомагаєте дитині, скільки намагаєтесь будь-якою ціною уникнути її протесту.

Тому переключення уваги — нормальний інструмент.

Але поряд із ним ми поступово формуємо й здатність дитини приймати ваш контакт, коли їй справді сумно, страшно або прикро.

13. Сльози фрустрації та втрати

Навіть при дуже поступовому завершенні дитина іноді буде засмучуватися.

Тому що поступовість не означає:

«Дитина ніколи нічого не втратить і жодного разу не буде незадоволена».

Нагадаю вам про поняття, яке ми вже розбирали в уроці про турботливу альфу: «сльози марності».

Ідея полягає в цьому: іноді дитина плаче просто тому, що хотіла певний сценарій, а він уже починає змінюватися.

Наприклад:

→ сьогодні після пробудження ви взяли дитину на руки.

→ Вона трохи полежала на плечі.

→ Потім попросила груди.

→ Ви ще трохи походили.

→ Вона почала плакати.

У цей момент вам не потрібно лякатися самого факту сліз. Ви можете залишатися поруч.

Але, якщо бачите, що дитина поки не може перейти до нового способу й наполегливо повертається до грудей, ви можете завершити цю спробу годуванням.

Ми не ставимо собі завдання:

«Дитина повинна доплакати до прийняття того, що грудей не буде».

Це не мета.

Мета — дати їй досвід нового способу достатню кількість разів, щоб згодом він став справді доступним.

14. Дитина може плакати й одночасно отримувати втішання

Ви можете:

тримати дитину;
погладжувати;
говорити;
бути поруч;
відповідати на її рухи;

і вона все одно може якийсь час плакати.

Не потрібно кожні п'ять секунд змінювати спосіб тільки тому, що сльози не припинилися.

Іноді ви просто продовжуєте:

тримати;
ходити;
співати;
бути поруч.

Може минути трохи часу, перш ніж інтенсивність емоції зменшиться.

І якщо дитина зрештою все одно попросить груди — це теж не анулює весь контакт, який був перед цим.

15. Як вам самій витримувати дитячий плач

Іноді складнішою частиною цього процесу виявляється не дитяче навчання, а ваше.

Плач дитини дуже сильно впливає на дорослого.

Може з'явитися:

тривога;
вина;
роздратування;
бажання негайно припинити ситуацію;
думка: «я роблю їй погано»;
бажання швидко повернутися до старого сценарію.

І тут є одна тонка, але важлива різниця.

Ми не говоримо:

«Ви повинні витримати плач і не дати груди».

Ми говоримо:

«Вам не потрібно боятися кожної сльози й негайно припиняти спробу нового способу».

Дайте собі трохи часу.
Візьміть дитину.
Подихайте.
Походіть.
Подивіться, чи починає вона приймати новий контакт.
І вже після цього вирішуйте, що робити далі.
Якщо через деякий час вона все одно явно потребує звичного годування — дайте.

Тобто ми не ставимо вас перед вибором:

або я витримала плач і перемогла, або дала груди й усе зіпсувала.

Такого вибору немає.

Навчання відбувається не за одну спробу.

16. Якщо цього разу ви все-таки дали груди

Цей момент я хочу проговорити окремо, тому що саме тут у багатьох мам виникає відчуття невдачі.

Ви вирішили спочатку спробувати заспокоїти дитину без грудей.

Спробували.

Вона плакала.

Врешті ви дали груди.

Це не означає, що ви «здалися».

І тим більше це не означає, що дитина тепер нібито засвоїла:

«Треба просто сильніше покричати, і мама дасть груди».

Подивіться на всю послідовність.

Раніше:

дистрес → груди.

Сьогодні:

дистрес → ви підійшли → взяли на руки → обійняли → походили → заспівали → груди.

Новий досвід уже був.

Наступного разу ви повторите його.

І з кожним повторенням у дитини буде все більше шансів колись пройти цю послідовність до кінця без прикладання.

17. Як поступово формується новий спосіб заспокоєння

Ось так поступово і формується новий спосіб заспокоєння

Припустімо, дитина звикла після пробудження отримувати груди.

Спочатку схема така:

прокинулась → груди.

Ви додаєте:

прокинулась → обійми → груди.

Потім:

прокинулась → обійми → трохи походили → груди.

Потім:

прокинулась → обійми → вікно → вода → іноді груди.

Потім одного разу:

прокинулась → обійми → вікно → пішла гратися.

Наступного дня груди знову можуть знадобитися. Це не повернення на нуль. Навчання рідко виглядає як ідеальна пряма лінія. Поступово безгрудних завершень цієї ситуації стає більше.

І в певний момент ви бачите:

дитина вже знає, що після пробудження можна відновити контакт зі мною інакше.

Ось тепер груди в цій ситуації можна справді прибирати.

Тобто ми не спочатку встановлюємо абсолютну відмову, а потім чекаємо, поки дитина навчиться.

Для цього маршруту набагато логічніше:

спочатку навчити → потім прибрати те, що нова навичка вже може замінити.

18. Не потрібно шукати один магічний спосіб

Ще одна пастка:

«Чим саме мені замінити груди?»

І хочеться знайти одну відповідь, наприклад: гойдання. І тепер кожного разу, коли дитині погано, ви двадцять хвилин її гойдаєте.

Але мета ширша.

Хотілось би, щоб поступово в дитини з'явилося кілька способів отримувати допомогу.

Наприклад:

коли вдарилася — руки й обійми;
коли сумує після розлуки — довгий контакт із вами;
коли втомилася — пісенька й приглушене світло;
коли трохи занудьгувала — переключення на гру;
коли перезбуджена — тиша й спокійне тримання;
коли засмучена через невелику невдачу — ваша присутність і слова;
іноді — інший близький дорослий.

У перші три роки життя регуляція дистресу справді включає різні стратегії, а їхня роль змінюється з віком.

Тому ми не міняємо одну жорстку асоціацію:

«погано → груди»

на іншу:

«погано → мама обов'язково повинна сорок хвилин носити мене по квартирі».

Ми поступово розширюємо досвід дитини.

19. Що робити, якщо сьогодні новий спосіб спрацював, а завтра ні

Це нормально.

Сьогодні дитина після падіння погодилась на обійми й побігла далі.

Завтра після падіння вона втомлена, хворіє або просто сильніше злякалася і знову хоче груди.

Це не означає, що навичка зникла.

Нові способи регуляції не з'являються як перемикач:

учора не вміла → сьогодні вміє назавжди.

Тому орієнтуйтесь не на один окремий епізод, а на тенденцію.

Раніше дитина просила груди після кожного невеликого засмучення.

Тепер іноді погоджується на руки.

Потім це відбувається частіше.

Потім груди залишаються тільки після сильних переживань.

Це і є прогрес.

20. Практичний алгоритм: як навчати заспокоєнню без грудей

Тепер зберемо все в одну послідовність.

Крок 1. Оберіть одну конкретну ситуацію

Не намагайтеся одночасно прибрати груди:

після падіння;
після пробудження;
при поверненні додому;
від нудьги;
перед сном;
вночі - (нагадую, що прикладання навколо снів ми прибираємо останніми, якщо ви повністю завершуєте ГВ, тому про це ще детальніше поговоримо в блоці про сон)

Почніть з одного сценарію.

Бажано не з найважчого.

Крок 2. Заздалегідь визначте, що ви будете пропонувати

Наприклад:

після денного сну:

обійми → на руки → до вікна → вода.

Після невеликого падіння:

взяти → притиснути → погладити → коротка фраза.

Після повернення мами:

руки → обійми → трохи походити разом.

Нам потрібна повторюваність.

Крок 3. Наступного разу запропонуйте новий спосіб ПЕРЕД грудьми

Не чекайте, поки дитина вже приклалася.

Спочатку:

руки;
обійми;
голос;
рух;
ритуал.

Крок 4. Дайте дитині трохи часу його прийняти

Не десять секунд.

Але й не потрібно годину доводити, що ваш метод працює.

Подивіться:

чи дитина трохи розслабилась;
чи переключила увагу;
чи почала відповідати вам;
чи зменшилася інтенсивність плачу;
чи перестала активно шукати груди.

Крок 5. Якщо нового способу вистачило — груди не пропонуємо

Дитина заспокоїлась?
Пішла гратися?
Зацікавилась чимось іншим?
Не згадала про груди?

Прекрасно.

Ви щойно отримали один успішний досвід без грудей.

Не потрібно після цього говорити:

«А груди ти вже не хочеш?»

Не нагадуйте людині про те, що вона щойно блискуче забула.

Крок 6. Якщо дитина все одно наполегливо просить груди — на етапі навчання ви можете дати

Це важлива частина алгоритму.

Ви не перетворюєте навчання на боротьбу.

Сьогодні новий спосіб став лише першою частиною старого ритуалу.

Цього достатньо.

Крок 7. Наступного разу знову починаєте з нового способу

Не робимо висновок:

«Минулого разу не спрацювало».

Саме повторення і є навчанням.

Крок 8. Спостерігайте за тенденцією

→ Спочатку груди потрібні після кожної спроби.

→ Потім ви помічаєте, що перед годуванням вона вже може трохи довше залишатися у вас на руках, приймати обійми, рух, голос, знайомий ритуал або переключення. Тобто груди поки що залишаються, але дитина вже не потребує їх негайно.

→ З часом новий спосіб стає настільки знайомим, що в певний момент дитина після нього вже не повертається до грудей: заспокоюється, переключає увагу або продовжує свою діяльність.

Ось це і є момент, коли ви бачите, що в цій конкретній ситуації груди вже перестали бути необхідною частиною заспокоєння.

нова навичка вже сформувалася достатньо, щоб рухатися далі.

Якщо після цього трапляються окремі складні обставини, наприклад хвороба, біль або сильний стрес, потреба в грудях може тимчасово знову з’явитися. Але це вже не частина звичайної щоденної тенденції, а окрема ситуація.

Головна думка цього уроку

І таким чином ви даєте дитині новий досвід:

«Коли мені складно, мама все одно допомагає мені. І виявляється, це може відбуватися не тільки через груди».

Саме це поступово дає можливість перейти від грудей як основного способу заспокоєння до рук, голосу, руху, ритуалів, контакту з іншими близькими дорослими та інших способів регуляції.

Груди поступово відходять із цієї історії, але ваша близькість нікуди не зникає. І саме на ній дитина вчиться заспокоюватися по-новому.