Дитячий і сімейний сон

Як заспокоїти малюка вночі

«Мій малюк щасливий і спокійний тільки у мене на руках, варто мені відкласти його, він починає плакати».

«Ночами малюк прокидається щогодини, у мене вже просто немає сил».
Подібні скарги часто звучать від молодих батьків.

Більшість дітей прокидаються вночі і очікують від батьків допомоги у заспокоєнні. З плином часу у немовляти скорочується кількість його пробуджень протягом ночі і знижується потреба в отриманні допомоги для занурення знову в сон, але все це зберігається протягом досить тривалого періоду часу. Дослідження Weinraub et al. 2012 підтверджує, що нічні пробудження є нормою для немовлят. 66% малюків 6-місячного віку прокидаються вночі, принаймні один чи два рази на тиждень, а решта – ще частіше. Деякі діти у віці 12 місяців можуть плакати при пробудженні, навіть якщо в попередні ночі вони спокійно занурювалися назад у сон.

Легке занурення назад у сон за допомогою дорослого – одна з суттєвих цінностей для наших малюків, а також важливе завдання для батьків, які потребують відпочинку. Дорослі, які намагаються заспокоїти своїх дітей, можуть отримати відчутну підтримку, спираючись на науку про догляд за малюком у нічний час. Вона розкриває важливі знання про заспокоєння немовлят та розповідає про те, чому певні способи допоможуть у цьому найбільш ймовірно.

Що важливо знати про заспокоєння?

Присутність дорослого допомагає заспокоїтися дітям, які прокидаються у поганому настрої.

Немовлята (особливо у перші місяці життя) ще не здатні регулювати свій емоційний стан. Це одна з причин, чому в перші 2-3 місяці життя епізоди плачу мають тенденцію до частішання, а потім їхня частота знижується. Малюки можуть плакати або непокоїтися з багатьох причин, у тому числі від голоду, болю або інших дискомфортних відчуттів, а часом просто через потребу у фізичному контакті. Наприклад, носіння дитини на руках протягом 3-4 годин на день знижує загальну тривалість плачу/неспокійної поведінки дитини у віці 6 тижнів на 43% (Hunziker Barr, 1988).

Занепокоєння та плач – найбільш важливі засоби, за допомогою яких дитина може висловлювати свої потреби та бажання. Нам не завжди вдається визначити конкретну причину такої поведінки, але прояв видимих та чутних ознак страждання, безперечно, є найважливішою захисною та адаптивною функцією немовлят. Заспокоєння засмученого малюка залежить від сенсорної інформації, що виходить від дорослого, що піклується про нього – дотик, заспокійливий голос, запах, візуальний контакт, годування грудьми. Саме так це було замислено природою. Діти розраховують на тих, хто про них піклується: щоб їх заспокоїли і допомогли впоратись з іншими факторами, що засмучують або завдають дискомфорту, наприклад, біль, голод, або якийсь фізичний чи емоційний стан, який ми не можемо точно визначити. Присутність дорослого та увага до немовляти в момент його пробудження та плачу допомагають йому швидше зануритись назад у сон (Mao, Burnham, Goodlin-Jones, Gaylor, & Anders, 2004).

Малюк вчиться самозаспокоєнню, отримуючи допомогу у заспокоєнні ззовні.

Дорослий сприяє розвитку здібності – фізіологічно та емоційно – самому себе заспокоювати, допомагаючи малюкові заспокоїтися, не ігноруючи його страждання. Це найважливіша допомога батьків дітям (Davidov Grusec, 2006; Stifter Spinrad, 2002). Батьки часто сумніваються в необхідності своєї присутності поряд з малюком, який плаче, побоюючись, що це завадить розвитку здатності дитини самостійно справлятися зі стресом. Але наслідування такого підходу стає причиною підвищеного занепокоєння дитини, він «липне» до батьків, не відпускаючи їх від себе ні на крок. Ігнорування плачу збільшує рівень стресу та тривалість періоду неспання немовляти. Це анітрохи не сприяє самостійному емоційному чи фізичному регулюванню страждань та реакцій дитини. Навпаки, для того, щоб навчитися спати, малюкові потрібна дбайлива головуюча участь батьків. Такі взаємини допомагають формуванню у дитини психічної стійкості та здатності до саморегулювання, у разі виникнення проблем вона зможе заспокоїти себе сама.

Розуміння причин прояву сильнішого занепокоєння в одних дітей в порівнянні з іншими.

Занепокоєння після пробудження є абсолютно нормальною поведінкою. Немовлята, які зазнають стресу, вимагають уваги до себе, щоб отримати допомогу у відновленні почуття безпеки. Однак, важливо розуміти, що способи надання такої допомоги для різних дітей можуть відрізнятись. Оскільки деякі немовлята плачуть мало чи не дуже сильно, багато людей схильні чекати такої самої поведінки від усіх дітей. Але малюки значно відрізняються один від одного з точки зору частоти та сили плачу. Ці відмінності обумовлені багатьма факторами, включаючи темперамент, враження, відчуття та фізіологічну зрілість. Таким чином, ступінь та тривалість необхідності у зовнішньому регулюванні (заспокоєнні) варіюється для різних дітей. Забезпечення зовнішнього регулювання для немовлят, які почуваються менш захищеними і, отже, більш схильні до стресу, насправді допомагає, а не заважає їм. Це сприяє побудові нервових провідних шляхів, які, зрештою, дозволяють малюкам самостійно справлятися зі стресом та заспокоювати себе (Cassidy, 1994; Stifter Spinrad, 2002).

Розуміння та відстеження моменту, коли пробудження стають проблемою.

Пробудження є нормальною складовою дитячого сну і варіюються залежно від кількох факторів немовлят:
  1. спосіб годування (груди або пляшка),
  2. вік,
  3. відхилення у розвитку,
  4. індивідуальний рівень зрілості.
Орієнтуючись на ці умови, кожній сім'ї необхідно розуміти, чи є пробудження проблемою для сім'ї. Пробудження не можна вважати проблемою лише тому, що вони відбуваються. Думка про те, що пробудження є причиною «труднощів зі сном», спотворює актуальні знання про дитячий сон. Ми знаємо, що кілька пробуджень під час нічного сну є нормою для немовлят, особливо на грудному вигодовуванні. І, враховуючи неврологічну незрілість людських немовлят при народженні, пробудження є основним захисним механізмом від небезпеки апное і забезпечують насичення організму киснем. Крім того, перехідні та більш тривалі пробудження допомагають впоратись із серцево-легеневими проблемами під час сну та відновити природний ритм серцебиття (Mosko et al 1997a). Перші дослідження синдрому раптової дитячої смерті (СРДС) показали, що немовлята, які частіше прокидаються вночі, менш схильні до ризику смерті від СРДС, ніж ті, які прокидаються значно рідше (див. огляд McKenna 1995 and Mosko et al 1997a and b).

До моменту, коли дитина переростає період основного ризику СРДС, циклічність його пробуджень і снів набуває більш систематичного характеру, дослідження показують, що багато дітей продовжують прокидатися вночі (Weinraub et al., 2012). Навіть тоді нічні пробудження доцільно розглядати як сімейну проблему, а не проблему зі сном дитини. Якщо дорослого влаштовують пробудження однорічної дитини 2 та більше разів протягом ночі, проблеми немає!

Підіб'ємо підсумок: Плач при пробудженні є абсолютно нормальною поведінкою. Допомога немовляті, що плаче, в заспокоєнні і втішенні підтримує розвиток його здатності до самостійного заспокоєння в майбутньому.

Природні способи заспокоєння малюка

Перші 3 місяці життя багатьом відомі як «четвертий триместр вагітності», коли малюкові необхідна турбота, що імітує його життя в утробі матері. Деякі новонароджені легко адаптуються до нових умов життя, інші складніше. Багато способів, якими батьки інстинктивно користуються для заспокоєння своїх малюків, фактично відтворюють приємні, знайомі відчуття, що стали звичними для дитини за час перебування в утробі матері. Ці методи справді добре працюють для всіх дітей.

Відтворення руху. Матка – простір, що знаходиться в постійному русі, тому танець, похитування з боку в бік, швидка ходьба, трясіння в автівці, як правило, допомагають малюкам заспокоїтися.

Важливість дотиків, контакту «шкіра до шкіри». Контакт із теплою шкірою, природним запахом тіла, діє на малюків заспокійливо, він допомагає стабілізувати температуру тіла, частоту серцевих скорочень, рівень гормонів стресу, та стимулює вивільнення окситоцину – гормону любові та прихильності – в обох, дорослої та дитини.

Відтворення знайомих звуків. Перебування малюка в утробі матері супроводжувалося багатьма ритмічними звуками. Звуки, схожі на ті, що немовлята чули в матці, допомагають їм заспокоїтися. «Білий шум» забезпечує постійний звук і водночас уповільнює частоту мозкових хвиль.

Втамування голоду. Голод – нове відчуття для немовлят. Голодного малюка важко заспокоїти. Годування немовлят під час нічних пробуджень допомагає їм легко поринути у сон, особливо за збереження низького рівня дратівливих чинників – освітлення та зовнішніх впливів. Смоктання – один із небагатьох способів саморегулювання, який дозволяє малюкам розслабитися та заспокоїтися. Смоктання допомагає кісткам черепа новонародженого повернутися в нормальне становище після народження, а також забезпечує малюкові комфорт та безпеку. Деякі немовлята охоче смокчуть пустушку для заспокоєння (але краще уникати використання замінників грудей у перші тижні грудного вигодовування, оскільки це може призвести до проблем, що заважають успішному годуванню грудьми). Малюки можуть посмоктувати груди не тільки заради отримання харчування, але й задля заспокоєння.

Ритуали, які допомагають заспокоїти малюка

Батьки можуть відтворити заспокійливі умови за допомогою будь-яких ритуалів на засинання та дотримання ритмів сну. Важливо пам'ятати, які саме події заспокоюють і чому. Перерахуємо нижче деякі способи, які допоможуть малюкові заснути.

Тісний контакт із дитиною. Він забезпечує синхронізацію (стабілізацію) дихання, дотик, дає тепло, і попереджає будь-які проблеми.

Як правило, діти поводяться набагато спокійніше і легше засинають, коли сплять разом чи поряд (безпосередньо) з батьками. Синхронізація дихання (і, в цілому, обмін дотиками) з дорослими, контакт шкіри до шкіри благотворно впливають на немовлят. Ступінь контакту та стабілізації залежить від загальних умов безпеки, у тому числі при розміщенні дитини на сон у ліжечку, приставленому до вашого ліжка. Це так званий сумісний сон на різних спальних поверхнях. Багато мам, що годують, вважають, що переривчастий спільний сон допомагає їм продовжувати грудне вигодовування, особливо після виходу на роботу. Спільний сон (Американська академія педіатрії не підтримує цей підхід) збільшує час сну матері та дитини, а також ймовірність більш тривалого періоду грудного вигодовування порівняно з парами «мама-малюк», в яких дитина спить окремо. Близькість значно спрощує нічні годування, збільшує їх частоту, від батьків та дітей потрібно набагато менше зусиль, краще забезпечується регуляція та стабільність. Проте, як і будь-які інші умови сну, спільний сон дійсно несе ризики (як і сон окремо від дитини). Є певні обставини, за яких спільний сон протипоказаний.

У яких випадках слід спати разом із дитиною.

Важливо, щоб батьки утримувались від спільного сну, якщо вони не годують грудьми, а також, зрозуміло, якщо хтось із батьків перебуває під впливом алкоголю, наркотиків або того, що може порушити природність процесу збудження нервової системи. Діти повинні спати на іншій поверхні поруч із ліжком батьків, якщо:
  1. дорослі, що сплять поруч, надмірно сонливі,
  2. є ймовірність, що маленькі діти шукатимуть спосіб і можливість потрапити до ліжка батьків,
  3. у ліжку знаходиться дорослий, який відмовляється брати на себе відповідальність за дитину.

Слід уникати спільного сну у випадку, якщо мати курила під час вагітності, оскільки у немовляти можуть бути порушені ритми пробудження, і це завадить ефективному забезпеченню максимальної безпеки в умовах спільного сну. Те саме справедливо і для маленьких передчасно народжених дітей. Для них найбезпечнішою вважається організація сну в приставному ліжечку, а не в спільному ліжку. І, нарешті, дуже ризиковано спати з немовлям на кушетці, дивані чи кріслі. Відомо багато випадків, коли діти задихнулись, опинившись затиснутими між дорослим та якоюсь деталлю меблів. У всіх випадках спільний сон на різних спальних поверхнях в одній кімнаті є більш доцільним варіантом, ніж спільний сон у спільному ліжку.

Важливий момент: де б не спала дитина, вона завжди повинна лежати на спині. Ба більше, необхідно забезпечити розташування малюка подалі від м'якої постільної білизни, подушок або іграшок, таким чином, щоб ніщо не перешкоджало диханню, і його голова не була накрита будь-якими предметами, незалежно від того, чи спить він поряд з батьками, чи окремо від них.

Більше інформації про безпечний спільний сон можна знайти тут.

Грудне вигодовування. На додаток до інших переваг грудного вигодовування для здоров'я та когнітивного розвитку дитини, воно є чудовим способом заспокоєння. Годування груддю забезпечує контакт шкіра до шкіри та тепло, зручно та вигідно для батьків, полегшуючи керування пробудженнями та допомагаючи знизити важкість післяпологової депресії (Fergerson, Jamieson, Lindsay, 2002). Крім того, матері, які годують виключно грудьми, насправді більше сплять і менше втомлюються протягом дня, порівняно з тими, хто годує виключно штучним вигодовуванням чи змішано (Kendall-Tackett, Cong, &Hale, 2011).

Прислухайтеся до дитини та довіряйте своїм відчуттям. Немовлята чудово вміють спілкуватись, а дорослі, як правило, майстерно підбирають найкращий спосіб реагування. Вміння заколисувати дитину або розмовляти з нею м'яко та ніжно закладено у нас від природи. Таким чином, заспокоїти малюка допоможе уважне ставлення до нього та до своїх відчуттів. Батькам потрібно навчитися прислухатись до себе та берегти безпеку та здоров'я немовлят. Якщо дитина плаче, перебуваючи на руках у батьків, можна підібрати для неї комфортніше положення, але не залишати малюка одного. Якщо дорослий нерухомий, можливо, потрібно почати рухатися; якщо вже перебуває в русі – спробувати почати заколисувати. Довіряйте своїм інстинктам, вони підкажуть найкращий спосіб встановлення контакту з дитиною.

Примітка для батьків: Існує лише один знавець вашого малюка – це ви. Іноді ви зможете легко знайти спосіб заспокоїти дитину; іноді вам здаватиметься, що способи, які допомагали раніше, перестали працювати. Однак, терпляче ставлення до дитини і себе самої допоможе вам обом вчитись долати труднощі і вдосконалюватися.

Що робити, якщо ритуали продовжують викликати стрес?

Можливо, настав час щось змінювати, якщо дорослий починає замислюватись: «Я вже досить довго втішаю малюка ночами... Що можна зробити, щоб хоча б іноді нічний сон був безперервним?»

Так, частково ці зміни приходять з часом – як показало дослідження Weinraub, у кожного малюка свої терміни. Є й деякі способи, які можуть використовувати батьки для м'якого просування в бажаному напрямку разом з дитиною. Ми поділимося деякими варіантами допомоги дітям для зниження потреби уваги до них у нічний час, якщо саме це необхідно для сімейного благополуччя. Дані підходи ґрунтуються на найважливіших діях для заспокоєння, описаних у цій статті:
  • Прислухайтесь, придивляйтесь до сигналів малюка;
  • Забезпечте малюка турботою та підтримкою;
  • Допомагайте малюкові вчитись самозаспокоєнню.

Бібліографія/Покликання

Cassidy, J. (1994). Emotion regulation: Influences of attachment relationships. Monographs of the Society for Research inChild Development,59, 228-283.

Davidov, M. &Grusec, J.E. (2006). Untangling the links of parental responsiveness to distress and warmth to child outcomes.Child Development,77, 44-58.

Fergerson, S.S., Jamieson, D.J., & Lindsay, M. (2002). Diagnosing postpartum depression: can we do better?American Journal of Obstetrics and Gynecology, 186, 899-902.

Hunziker, U.A., & Barr, R.G. (1986). Increased carrying reduces infant crying: A randomized controlled trial.Pediatrics, 77,641-648.ftp://urstm.com/CharestJ/Articles.pdf/Hunziker%20U%201986.pdf

Kendall-Tackett, K.A., Cong, Z., & Hale, T.W. (2011). The effect of feeding method on sleep duration, maternal well-being, and postpartum depression. ClinicalLactation, 2(2), 22-26.

Mao, A., Burnham, M.M., Goodlin-Jones, B.L., Gaylor, E.E., & Anders T.F. (2004). A comparison of the sleep-wake patterns of cosleeping and solitary-sleeping infants.ChildPsychiatryand Human Development, 35,95-105.

McKenna, J.J. (1995).The Potential Benefits of Infant-Parent Co-Sleeping in Relation to SIDS Prevention, by In Torliey O. Rognum, Ed., SIDS in the 90s. Scandinavian Press, 1995.

McKenna, J.J., &Mosko, S. (1990).Evolution and the Sudden Infant Death Syndrome (SIDS) Part II: Why Human Infants? Human Nature 1 (2).

McKenna, J.J., &Mosko, S. (1990).Evolution and the Sudden Infant Death Syndrome (SIDS), Part III: Parent-Infant Co-sleeping and Infant Arousal, Human Nature: 1(2).

McKenna, J.J., &Mosko, S. (2001).Mother-Infant Cosleeping: Toward a New Scientific Beginning, in R. Byard and H. Krous, eds., Sudden Infant Death Syndrome: Puzzles, Problems and Possibilities. London: Arnold Publishers.

Mosko, S., Richard, C., & McKenna, J. (1997).Infant Arousals During Mother-Infant Bed Sharing: Implications for Infant Sleep and SIDS Research, Pediatrics 100 (2): 841-849.

Mosko, S., Richard, C., & McKenna, J. (1997).Maternal Sleep and Arousals During Bedsharing with Infants, Sleep 201(2): 142-150.

Stifter, C.A. &Spinrad, T.L. (2002). The effect of excessive crying on the development of emotion regulation.Infancy,3, 133-152.

Weinraub, M., Bender, R.H., Friedman, S.L., Susman, E.J., Knoke, B., Bradley, R., Houts, R., Williams, J. (2012). Patterns ofdevelopmental change in infants’ nighttime sleep awakenings from 6 through 36 months of age.Developmental Psychology, 48,1501-1528.


Співавтори:

Sarah Ockwell-Smith,babycalming.com

Wendy Middlemiss, University of North Texas

John Hoffman,uncommonjohn.wordpress.com

Kathleen Kendall-Tackett, Texas Tech University,http://www.uppitysciencechick.com/sleep.html

Helen Stevens,Safe Sleep Space

James McKenna, Mother-Baby Behavioral Sleep Laboratory, University of Notre Dame,www.cosleeping.nd.edu

Tracy Cassels, University of British Columbia,www.evolutionaryparenting.com