Коли почалось повномасштабне вторгнення моєму сину було 1,7 і я все ще годувала грудьми. На мою думку, саме це врятувало мою дитину.
Так як ми жили в Маріуполі, то деякий час (а саме з 9 до 19 березня 22 року) нам довелося жити в підвалі. На той час вже не було питної води (залишалась одна літрова пляшка питної води для дитини) і їжі. На шістьох дорослих і річну дитину в нас було 6 варених картоплин на день і півлітрова банка квашеної капусти. Все, що мій син робив в темному підвалі - їв молоко і спав. Мене здивувало, що він навіть не плакав у темноті, а ще більше, що молоко в мене залишалось. Нажаль жодного фото ми не зробили, бо світла не було, як і заряду на телефонах.
Завершила годування я в 2.1 роки тільки через те, що приймала антидепресанти. Моя дитина пережила все, від обстрілів і окупації до багаторазових переїздів, тільки завдяки ГВ, бо навіть за відсутність дорослої їжі і води, йому було чим підживитися.
Вероніка
Маріуполь
Так як ми жили в Маріуполі, то деякий час (а саме з 9 до 19 березня 22 року) нам довелося жити в підвалі. На той час вже не було питної води (залишалась одна літрова пляшка питної води для дитини) і їжі. На шістьох дорослих і річну дитину в нас було 6 варених картоплин на день і півлітрова банка квашеної капусти. Все, що мій син робив в темному підвалі - їв молоко і спав. Мене здивувало, що він навіть не плакав у темноті, а ще більше, що молоко в мене залишалось. Нажаль жодного фото ми не зробили, бо світла не було, як і заряду на телефонах.
Завершила годування я в 2.1 роки тільки через те, що приймала антидепресанти. Моя дитина пережила все, від обстрілів і окупації до багаторазових переїздів, тільки завдяки ГВ, бо навіть за відсутність дорослої їжі і води, йому було чим підживитися.
Вероніка
Маріуполь