Молочні історії війни, Анастасія Гончарова, Харків
Моєму сину було 1 рік і місяць, коли почалось жахіття. Ми ховались у підвалі. Через пару днів чоловік пішов у магазин, там не було ні їжі ні підгузок. Це був великий стрес. Я перестала їсти і молила Бога, щоб зберіг грудне молоко для дитини. Через тиждень нам з дитиною вдалося евакуюватися. Ми рік проживали у місцях як біженці і не завжди була їжа. Але моя дитина була завжди сита, завдяки грудному вигодовуванню. На днях моєму сину 3 роки. І він їсть грудне молоко. Я цим пишаюсь. Пишаюсь, що ми залишилися живі і здорові. Дякую Природі, що не зважаючи ні на що, мама може вигодовувати, заспокоїти своє дитя.