Дитячий і сімейний сон

Регрес сну

Регрес сну у 3–5 місяців: що насправді відбувається зі сном дитини

Приблизно у 3–5 місяців багато батьків помічають помітні зміни у сні дитини.
Ще кілька тижнів тому дитина могла спати відносно довгі відрізки, досить швидко засинати й прокидатися кілька разів за ніч. А потім раптом усе змінюється:
  • дитина починає частіше прокидатися;
  • денні сни можуть ставати коротшими;
  • вкладання іноді ускладнюється;
  • дитина частіше потребує грудей, рук, заколисування чи іншої допомоги;
  • батькам здається, що вона прокидається майже після кожного циклу сну.
Цей період часто називають «4-місячним регресом сну».

Чи існує насправді «4-місячний регрес сну»?

Термін «регрес сну» дуже популярний серед батьків, консультантів зі сну та в соціальних мережах. Проте це не медичний діагноз і не чітко визначена наукова стадія розвитку.
У науковій літературі добре описано значне дозрівання сну протягом перших місяців життя, але значно гірше підтверджена ідея про те, що у всіх або більшості дітей приблизно рівно у 4 місяці має виникнути окремий короткочасний період погіршення сну. Тому точніше говорити не про обов'язковий «регрес», а про період активної перебудови та дозрівання сну в перші місяці життя, який у частини дітей стає дуже помітним для батьків.
Американська академія педіатрії також не використовує «4-місячний регрес» як діагноз. У матеріалі про сон немовлят AAP зазначає, що регулярніші цикли сну формуються приблизно ближче до 4 місяців.
Тобто в цьому віці сон не «ламається». Навпаки, він дозріває. Іноді саме це дозрівання виглядає для батьків як погіршення.

Яким є сон новонародженої дитини

Сон новонародженого суттєво відрізняється від сну старшої дитини та дорослого.
У новонароджених велика частина сну припадає на так званий активний сон, який згодом поступово набуває характеристик REM-сну. Немовля може рухати руками й ногами, робити мімічні рухи, видавати звуки, нерівномірно дихати й виглядати так, ніби ось-ось прокинеться.
Американська академія педіатрії описує, що у новонароджених сон приблизно порівну розподіляється між активним REM-подібним та спокійнішим non-REM сном, а сама структура сну ще значно відрізняється від дорослої.
Протягом наступних місяців нервова система дозріває, і разом із нею поступово перебудовується архітектура сну.

Що відбувається зі сном у перші шість місяців

Це не одна подія, яка трапляється в день, коли дитині виповнилося чотири місяці. Зміни відбуваються поступово.
Одне з класичних досліджень розвитку дитячого сну провели Coons і Guilleminault. Дослідники виконували 24-годинне поліграфічне спостереження за 31 здоровим немовлям протягом перших шести місяців життя. Вони виявили, що після приблизно трьох місяців починає змінюватися розподіл неспання протягом доби, а у віці 4,5–6 місяців уже значно чіткіше визначаються стадії NREM-сну, зокрема глибший сон на початку ночі. Тобто протягом цього періоду сон стає дедалі більш диференційованим та організованим.
Інше дослідження розвитку циркадного ритму показало, що добовий ритм сон–неспання поступово формується протягом перших місяців і в багатьох дітей уже досить помітний до приблизно 4 місяців. Автори спостерігали дітей протягом тривалого часу та аналізували розподіл сну протягом доби.
Більш сучасне поздовжнє дослідження з використанням актиграфії, тобто об'єктивної реєстрації рухової активності під час сну та неспання, також показало суттєві зміни структури сну протягом перших шести місяців.
Отже, в перші місяці одночасно змінюються:
  1. циркадний ритм;
  2. розподіл сну між днем і ніччю;
  3. тривалість найдовшого безперервного відрізка нічного сну;
  4. співвідношення REM і NREM;
  5. структура NREM-сну;
  6. час засинання;
  7. кількість та тривалість денних снів.
І саме на цьому тлі частина батьків починає помічати набагато більше нічних пробуджень.

Але чи доведено, що дозрівання сну саме викликає «регрес»?

Ми маємо хороші докази того, що архітектура сну в цьому віці змінюється.
Але ми не маємо такого самого рівня доказів для твердження:
«у чотири місяці структура сну змінюється, тому дитина обов'язково починає прокидатися кожні 40–60 хвилин».
Це звучить логічно, але наукові дані не дозволяють перетворювати цей ланцюжок на універсальний закон. Деякі діти справді починають прокидатися частіше. У деяких сон майже не змінюється. А в інших у цей період, навпаки, найдовший відрізок нічного сну поступово збільшується.
Наприклад, велике спостереження за 524 здоровими доношеними дітьми протягом першого року життя показало загальну тенденцію до збільшення тривалості безперервного нічного сну з віком. У середньому найдовший нічний відрізок уже становив близько 6,8 години у 4 місяці. Але це середнє значення популяції, а не норматив, який має виконати кожна дитина.
Тому правильніше сказати:
у 3–5 місяців відбуваються значні нейрофізіологічні зміни сну, і в частини дітей цей період супроводжується частішими або помітнішими пробудженнями. Але універсального обов'язкового «регресу» наука не встановила.

Чому тоді дитина може почати прокидатися дуже часто?

Тут важливо розділити дві речі:
  1. сам факт пробудження;
  2. спосіб, яким дитина повертається до сну після пробудження.
Нічний сон ніколи не є одним суцільним станом без жодних переходів. Протягом ночі змінюється глибина сну, відбуваються переходи між його стадіями, можуть виникати короткі пробудження або періоди активності. І навіть якщо батьки не бачать пробудження, це не означає, що його не було.
Це чудово показало класичне дослідження Avi Sadeh, у якому порівнювали батьківські щоденники та актиграфічні записи сну 66 дітей. Батьки досить добре визначали час засинання і загальну тривалість сну, але недооцінювали кількість нічних пробуджень, які фіксував прилад. Дитина, яку батьки вважають такою, що «спить всю ніч», не обов'язково фізіологічно ніколи не прокидається. Вона може коротко виходити зі сну і знову засинати так, що дорослий цього навіть не помічає.

Не кожен рух означає справжнє пробудження

Особливо у немовлят сон може бути дуже активним.
Дитина може:
  • повернути голову;
  • підняти руки;
  • ворушити ногами;
  • заплющувати й розплющувати очі;
  • кряхтіти;
  • схлипувати;
  • видавати короткі звуки.
Іноді батьки реагують уже на перший звук і фактично самі завершують пробудження, яке могло залишитися частковим. Тому якщо дитина просто заворушилася або видала кілька звуків, іноді корисно дати їй кілька секунд і подивитися, що буде далі.
Не залишити плакати.
Не «тренувати самостійність».
А просто не плутати активний сон або коротке часткове пробудження з ситуацією, коли дитина справді вже прокинулася і потребує допомоги.

А звідки взялися ті самі 40–60 хвилин?

У популярних матеріалах часто можна прочитати, що цикл сну немовляти триває «40–50 хвилин» або «40–60 хвилин».
Це може бути корисним практичним орієнтиром, але цикли сну в немовлят не працюють як секундомір. Їхня структура змінюється з віком, між дітьми існує значна індивідуальна варіабельність, а тривалість конкретного відрізка сну не означає автоматично, що дитина завершила рівно один повний фізіологічний цикл.
Тому якщо дитина прокидається через 42 хвилини, це не означає, що ми можемо урочисто оголосити: «цикл завершено». Але повторювані короткі денні сни або часті пробудження приблизно через однакові інтервали справді можуть збігатися з переходами між станами та стадіями сну.

Чому дитина після пробудження просить саме груди?

Тому що потрібно знову розділити причину пробудження і спосіб повернення до сну. Якщо дитина заснула на грудях, прокинулася і знову просить груди, дуже легко зробити висновок:
«Вона прокидається через груди».
Але з самого факту, що після пробудження дитина хоче груди, цього висновку зробити не можна.
Дитина могла прокинутися з багатьох причин:
  • через нормальний перехід між станами сну;
  • через голод;
  • через дискомфорт;
  • через температуру;
  • через шум;
  • через зміни положення;
  • через розвиткові зміни;
  • або взагалі без очевидної для нас зовнішньої причини.
А після пробудження вона використовує найефективніший знайомий спосіб знову заснути. Для грудної дитини цим способом дуже часто є годування. Саме тому є сенс додавати до грудей перед сном щось ще щоб розширювати свій арсенал вкладання дитини, а відповідно і допомоги дитині в її повернення до сну. Поговоримо про це далі.

А що з грудним вигодовуванням і прокиданнями?

У дослідженні 2021 року вчені спостерігали 654 дітей від 3 місяців до дошкільного віку та аналізували траєкторії їхнього сну. Повністю грудне вигодовування було пов'язане з більшою кількістю нічних пробуджень у деякі періоди, але водночас діти на грудному вигодовуванні мали довшу загальну тривалість нічного та добового сну порівняно з дітьми на суміші.
Тобто:
частіше прокидатися ≠ загалом менше спати.
Інші популяційні дослідження також знаходили зв'язок між грудним вигодовуванням та більшою кількістю повідомлених нічних пробуджень. Але в той самий час рекомендації AAP щодо профілактики СРДС прямо зазначають, що годування грудним молоком пов'язане зі зниженням ризику СРДС.
Тому прибирати грудне вигодовування як спосіб «лікувати сон» у маленького немовляти просто тому, що воно прокидається вночі, точно не є універсальною доказовою рекомендацією.

То що таке «асоціація на засинання»?

У поведінковій медицині сну давно використовується поняття умов або способів, за яких дитина звикла засинати.
Наприклад:
  • груди;
  • пляшка;
  • заколисування;
  • носіння;
  • присутність дорослого;
  • рука на тілі;
  • певна поза;
  • білий шум;
  • соска.
Якщо дитина регулярно засинає в одних і тих самих умовах, вони можуть стати для неї знайомими сигналами переходу до сну.
Американська академія педіатрії у своїх рекомендаціях зазначає, що приблизно після чотирьох місяців укладання дитини сонною, але ще не повністю заснулою, може допомогти їй практикувати засинання у власному спальному місці. AAP також звертає увагу, що діти, яких постійно заколисують або тримають до повного засинання, можуть частіше потребувати тих самих умов після нічного пробудження.

Чи треба прибирати груди на засинання?

Якщо дитина нормально росте, грудне вигодовування працює, мама задоволена ситуацією і нічні прикладання не створюють проблеми для сім'ї, сам факт засинання на грудях не потребує виправлення.
Груди одночасно дають дитині:
  • харчування;
  • смоктання;
  • тілесний контакт;
  • тепло;
  • регуляцію;
  • заспокоєння.
Було б дивно очікувати, що немовля принципово відмовиться використовувати настільки ефективний універсальний сервіс тільки тому, що дорослим не подобається слово «асоціація». Питання виникає не тоді, коли дитина засинає на грудях. Питання виникає тоді, коли поточна організація сну перестає влаштовувати сім'ю.
Наприклад:
  • дитина прокидається дуже часто;
  • кожне повернення до сну потребує тривалого годування;
  • мама фізично не витримує такої кількості пробуджень;
  • інший дорослий взагалі не може допомогти дитині заснути;
  • або вечірні та нічні вкладання стали надзвичайно складними.
Тоді можна працювати не проти грудного вигодовування, а над розширенням набору способів заспокоєння.

Чи можна «додати інші опори» поруч із грудьми?

Так, як практичний підхід це цілком логічно.
Наприклад, під час засинання одночасно з грудьми регулярно використовувати:
  • одну й ту саму коротку фразу ("сонна мантра");
  • погладжування;
  • руку на тілі;
  • певну послідовність дій;
  • приглушене світло;
  • спокійний голос;
  • носіння або заколисування.
Тоді перехід до сну має не один сигнал, а цілий набір знайомих повторюваних умов.

А що ми знаємо про ритуали перед сном?

Тут ми маємо сильну доказову базу.
У великому міжнародному дослідженні Mindell та співавторів аналізували сон 10 085 дітей віком від народження до 5 років із 14 країн та регіонів.
Регулярний вечірній ритуал був пов'язаний із:
  • більш раннім засинанням;
  • коротшим часом засинання;
  • меншою кількістю нічних пробуджень;
  • довшою тривалістю сну;
  • меншою кількістю проблем зі сном, які відзначали батьки.
Причому спостерігався так званий dose-response relationship: що регулярніше сім'я дотримувалася ритуалу, то кращими в середньому були показники сну.

До «регресу» можна підготуватися?

До конкретного «регресу» як гарантованої події, ні. Ми навіть не можемо достовірно передбачити, чи він взагалі буде помітним у конкретної дитини. Але можна створювати здорову й зручну для сім'ї організацію сну ще до 3–4 місяців.
Це не означає тренувати двомісячну дитину «самостійно засинати». Це може означати:
  1. створювати відмінності між днем і ніччю;
  2. мати просту повторювану вечірню послідовність;
  3. давати дитині достатньо денного світла та звичайної активності вдень;
  4. уночі підтримувати спокійніші умови;
  5. використовувати кілька знайомих способів заспокоєння;
  6. спостерігати за індивідуальним ритмом дитини.
Це формує передбачуваний контекст навколо сну, не перетворюючи життя тримісячної людини на військовий розклад.

Що робити, якщо сон різко погіршився у 3–5 місяців

Насамперед не треба автоматично вирішувати, що винні груди, руки, заколисування або будь-який інший спосіб, який прекрасно працював до вчора.
Краще подивитися на всю систему.

1. Оцініть, чи справді дитина прокидається

  • Якщо вона лише ворушиться, кректає або коротко розплющує очі, дайте їй кілька секунд.
  • Якщо рухи стихають, втручання взагалі не потрібне.
  • Якщо дитина справді прокидається, шукає дорослого або починає плакати, допомагайте.

2. Не списуйте все на «регрес»

Різке погіршення сну не завжди є нормальною розвитковою зміною.
Потрібно враховувати:
  • хворобу;
  • закладеність носа;
  • рефлюкс або інший виражений дискомфорт;
  • проблеми з годуванням;
  • недостатнє надходження молока;
  • біль;
  • перегрівання;
  • нові моторні навички;
  • різкі зміни середовища;
  • вакцинацію;
  • подорожі;
  • стрес;
  • зміни денного ритму.
«Це просто регрес» не повинно ставати універсальною відповіддю на будь-яку проблему зі сном.

3. Подивіться на денний ритм

У перші місяці циркадний ритм ще формується.
Тому важливими є:
  • денне світло;
  • активність у періоди неспання;
  • регулярні прогулянки;
  • відносно стабільний початок дня;
  • спокійніший вечір;
  • темніше і тихіше середовище вночі.
Мета не зробити жорсткий графік. Мета — допомогти організму поступово розрізняти день і ніч.

4. Зробіть вечір передбачуваним

Ритуал не має бути довгим.
Наприклад:
  • спокійніша активність;
  • зменшення освітлення;
  • підгузок та одяг;
  • коротка повторювана дія;
  • годування;
  • голос або дотик;
  • дія;
Головне не кількість пунктів, а повторюваність.

5. Якщо груди працюють, їх не потрібно забирати просто «для профілактики асоціації»

Годування на сон у цьому віці може залишатися нормальним способом заспокоєння. Якщо сім'ю воно влаштовує, ніякої проблеми для виправлення немає.

6. Якщо груди стали єдиним способом повернутися до сну і це виснажує маму, можна поступово розширювати способи допомоги

Не обов'язково починати з прибирання грудей.
Можна спробувати додавати:
  • голос;
  • дотик;
  • обійми;
  • погладжування;
  • руки;
  • носіння;
  • заколисування;
  • однакову фразу;
  • передбачуваний ритуал.
При деяких пробудженнях може допомогти інший дорослий. При інших дитині все одно будуть потрібні груди. І це не означає, що «метод не працює».

Не перебудовуйте все життя за одну ніч

Одна з найтиповіших реакцій на різке погіршення сну виглядає так:
дитина почала прокидатися → треба негайно прибрати груди → перестати заколисувати → навчити засинати самостійно → перенести в інше ліжко → змінити режим → скоротити денний сон.
У підсумку за три дні ніхто вже не розуміє, що саме відбувається.
Якщо сон змінився, краще змінювати один або кілька зрозумілих факторів поступово, а не руйнувати все, що дитина знає про засинання.

Коли варто шукати причину, а не чекати, що «регрес мине»

Звернути увагу на ситуацію варто, якщо разом зі змінами сну з'явилися:
  • поганий набір ваги;
  • помітне зменшення кількості годувань або сечовипускань;
  • біль під час годування;
  • виражений рефлюкс із поганим самопочуттям;
  • утруднене дихання;
  • хропіння з паузами дихання;
  • лихоманка;
  • різка зміна поведінки;
  • постійний незвичний плач;
  • ознаки болю;
  • або будь-яке інше погіршення загального стану.
Так само допомога потрібна, якщо дитина здорова, але організація сну настільки виснажує сім'ю, що вона вже перестає бути прийнятною.
Тоді має сенс розбирати не один симптом «часто прокидається», а всю картину:
  • як проходить день;
  • скільки та коли дитина спить;
  • як вона засинає;
  • як годується;
  • що відбувається перед сном;
  • як саме виглядають нічні пробудження;
  • які способи заспокоєння працюють;
  • які зміни вже пробували.
Якщо вам складно проходити цей етап, важко проаналізувати, що саме варто змінити, які нововведення внести, а що не чіпати, я можу допомогти вам розібрати та попрацювати над сном вашого малюка разом
Консультації з дитячого та материнського сну