Коли почалось повномасштабне вторгнення, під нічні вибухи та усвідомлення того, що відбувається, першою ж думкою було - як добре що у нас досі грудне вигодовування (меншій донці 1.5 було). Я точно зможу прогодувати дитину! А в разі критичної ситуації, погодувати і старшу, якій вже 5.5. З голоду не помруть! Це усвідомлення дуже сильно допомогло мені в перші дні війни.