Моєму сину виповнився рік і через 24 дні почалася війна. 24 лютого ми ночували у підвалі бо було занадто гучно. 25 лютого ми виїхали з дому спочатку по Україні. Були дні коли я просто плакала над тим, що 1-річна дитина має поїсти жирний борщ на свинині, бо це та їжа, яку нам дали сусіди в селищі де ми зупинилися. В магазинах не було навіть звичайного хліба, не кажучи вже про якусь просту кашу.

Через кілька тижнів в тому селищі просто не стало продуктів в магазинах зовсім ніяких від слова взагалі, і ми виїхали з країни... На кордоні ми простояли майже 12 годин і я увесь цей довгий час від початку виїзду з дому дякувала собі за те, що не завершила грудне вигодовування, бо молоко виявилося у війну безцінним і надважливим.

Сьогодні сину майже 3 і я досі не завершила ГВ. В нас лишилися годування перед сном, після яких ми зручно вкладаємося кожен на своє ліжко і засинаємо окремо) Дякую, Ніно, ваші відео три роки тому врятували мене від годування сумішшю у пологовому після КС. І до тепер син щасливий, що має окрім звичайної їжі ще й молоко))