Дитині було 7 місяців, селище захопили одразу, обстріли почалися до 4 ранку, потім дивилася, що комп відключився від удару в підстанцію, він стояв на зарядці до 4 ранку. Отже, виїхали ми за 7-10 хвилин схопивши в темряві дитину і те, що змогли знайти (особливо нічого), я все скинула з холодильника однією рукою в пакет, бо подумала буде голод і треба хапати їжу. Потім виїхали в Харків, тільки проїхали окружну і селище окупували, ми встигли виїхати.
В мене дитина супер їла прикорм, я вже не хотіла особливо годувати ГВ, але тут о диво, я сказала дякую, що є грудне вигодовування, бо як почали ми їздити по Україні кругами… Потім оселилися в дівчини, в якої була дівчинка 1 рік на сумішах, а в мене ГВ. Та панікує, мол закінчаться суміші що робити. І тут я відчула себе супергероєм, кажу: "Не переживай, все буде добре, буду якщо що годувати двох». Слава Богу не прийшлося, суміші були, але ми тоді посміялися і заспокоїлися, відчуття, що є запасний план Б по їжі для дитини від знімав сильно напругу.
Наталія
Циркуни, Харківська область